Ще до повномасштабного вторгнення Олег створив мистецький проєкт про оборону Донецького аеропорту, який презентував у багатьох містах України. У 2019-му підписав контракт із ЗСУ. А коли почалася велика війна, приєднався до 67-ї окремої механізованої бригади. Старший солдат поліг у березні минулого року на Донеччині.
Народився Олег Дробоцький у селі Вербовець, що на Тернопільщині, в сім’ї вчительки та агронома. З дитинства найбільшим його захопленням було малювання. Мати воїна, Ольга, каже: син почав малювати, коли заледве навчився ходити й говорити. Вочевидь, цей талант передався хлопцеві від батька.
Після 9-го класу Олег став студентом відділення образотворчого мистецтва Кременецького коледжу імені Т. Шевченка. Малюнки юнака стали брати на виставки. “Із Олегом я познайомився за посередництва вчителя художньої школи Олега Яцули. Він, тоді ще студент коледжу, приніс свої роботи на виставку у рамках проєкту “Мистецтво поза музеєм”, яку я курував”, — розповідає Іван Лобунь, знайомий воїна, вчитель української мови та літератури. Роботи дебютанта пан Лобунь показав відомому тернопільському художникові Дмитрові Стецьку. І той відзначив, що юнак — дуже талановитий та перспективний.
Закінчивши коледж, Олег Дробоцький вступив до омріяної Академії мистецтв у Львові. “Син багато малював, робив це зазвичай увечері та вночі. Казав, що у ці пори доби до нього приходить найбільше натхнення. А ще Олег багато читав, слухав аудіокнижки про війну, про нашу непросту боротьбу за незалежність”, — розказує Ольга Дробоцька.
Коли розпочалася АТО, Олег став волонтерити, пройшов вишколи у лавах “Правого сектора”. Згодом молодий митець створив за мотивами фото відомого журналіста та фотографа Сергія Лойка серію картин про оборонців Донецького аеропорту. За словами матері, на одній з виставок синові дорікнули, мовляв, малює те, чого не пережив і не бачив. Ці закиди до глибини душі вразили юнака. Тож після навчання в академії підписав контракт із ЗСУ й став старшим інструктором на Яворівському полігоні. Згодом до війська приєднався і його батько, який воює досі.
Після початку повномасштабного вторгнення Олег Дробоцький служив стрільцем-санітаром у 67-й окремій механізованій бригаді, яка була створена на базі підрозділів “Правого сектора”. Брав участь у боях на найзапекліших ділянках фронту — Київщині, Донеччині. “Поміж завданнями Олег малював і багато читав, — зауважує Денис Дробоцький, молодший брат воїна. — Просив висилати йому фарби, пензлі, полотно та нові книжки, бо не уявляв свого життя без малювання та саморозвитку”. Неспроста у війську боєць дістав позивний “Художник”.
Загинув старший солдат 6 березня 2023 року біля села Оріхово-Василівка на Донеччині від смертельного поранення ніг. “Я була на уроці, коли зателефонував чоловік і сказав, що нема вже нашого Олега. Світ мені потьмарився. Лише той, хто втратив сина на війні, може мене зрозуміти, — зі сльозами каже пані Ольга. — Він досі сниться Денисові, наче телефонує й каже, аби той передав мені, що в нього все добре. Напевно, далі малює свої картини десь там, на небі. Незадовго до загибелі син мені написав: “Життя коротке, а мистецтво — вічне”.
Поховали воїна в родинному селі Вербовець. В останню путь молодого бійця проводжало близько двох тисяч осіб. Олега Дробоцького посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
