Отримавши повістку, Олександр, не вагаючись ані хвилини, рушив захищати Україну. Часто казав: якщо не зупинити ворога зараз, то він піде далі, до його рідної Полтавщини, де живуть найдорожчі — дружина, дочка, батьки.
“Олександр народився у місті Токмаку Запорізької області. Але ще школярем разом із батьками та братом переїхав до Полтави, — розповідає дружина воїна Дар’я Фирсова. — З дитинства захоплювався авіа- та автомоделізмом, фото. Навчаючись в університеті, знайшов собі ще одне хобі — виготовляв браслети з ниток муліне. Ці прикраси носили чи не всі його рідні та друзі. А загалом він був душа компанії й дуже добрий — нікому не відмовляв у допомозі. Мріяв про власний будинок і чотирьох дітей. Але...”
Після школи Олександр Фирсов вивчився в коледжі на електрика. Продовжив навчання у Харківському політехнічному інституті й здобув фах інженера-електромеханіка. Щоб заробити на життя, приватно займався електромонтажними роботами.
“Ми познайомились на конкурсі зі спортивно-бальних танців, — веде далі Дар’я. — Я була в організаційному комітеті, а Олександр стежив за порядком. Далі ми випадково зустрілися у місті, обмінялись контактами. Так і зародилося наше щире кохання. Зрозумівши, що одне без одного не можемо, побралися. Чоловік так радів, коли народилася Улянка! Нашій донечці вже десять”.
27 березня 2023 року Олександра мобілізували. “Після кількох місяців навчання його направили на Запорізький напрямок у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Мав позивний “Риф”, — зауважує дружина. — На той час там тривали пекельні бої. З фото і відео, які надсилав чоловік, було видно, що він дуже втомлений”.
Солдат Олександр Фирсов загинув 22 жовтня того ж року внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу села Вербове. Вже пізніше дружині розкажуть, що її чоловік зголосився витягати з поля бою поранених побратимів, хоча був оператором дронів і до його обов’язків це не входило.
“Захвилювалася, коли коханий не відповідав протягом двох діб на наші з дочкою повідомлення. 24 жовтня, коли їхала на роботу, зателефонували з невідомого номера. Запитали, чи це я і де перебуваю. Тож усе відразу зрозуміла, — додає дружина. — Поховали Олександра у Полтаві на Затуринському кладовищі на Алеї героїв. Пережити горе допомагають робота, дитина. Мушу тепер бути за двох — і за маму, і за тата”. За словами співрозмовниці, Улянка зліпила з пластиліну янгола, і тепер він стоїть поряд з портретом батька.
Олександра Фирсова посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня та відзнакою міської територіальної громади “Захисник України — Герой міста Полтави”.
