Андрій Алєксєєнко родом із Донеччини. До великої війни служив у поліції. А взимку 2023-го добровільно став на захист рідної країни.
“Почуваюсь птахою, котра залишилася з одним крилом. Бо ніби живу і водночас не живу. Щоразу на згадку про Андрія не можу стримати сліз, — розповідає мати воїна Людмила Статіва. — Син був найстарший з-поміж шести моїх дітей. Народився і виріс у селі Молочарка, це за два кілометри від Костянтинівки. Закінчив Новодмитрівський ліцей. З дитинства обстоював справедливість, був відчайдушний, хотів зробити світ кращим. Андрій мав чимало захоплень. Опанував гру на акордеоні, синтезаторі. Любив мотоцикли, швидкість. Після ліцею навчався у ПТУ №113 у Костянтинівці, здобув фах електрогазозварювальника. Але за спеціальністю не працював. Був водієм вантажівки, трудився на кар’єрі. У 2018 році влаштувався у патрульну поліцію, паралельно закінчив Університет внутрішніх справ у Маріуполі. Ще під час служби в органах син їздив у гарячі точки, пройшов курси і отримав сертифікат парамедика, надавав допомогу пораненим”. За словами співрозмовниці, Андрій разом зі своєю обраницею Дар’єю виховували спільну доньку Вероніку. А Тимуру, синові дружини від першого шлюбу, він замінив тата.
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій Алєксєєнко разом з колегами виїжджав на місця прильотів, рятував травмованих. “У його телефоні було багато світлин того, що накоїли окупанти. Син важко переживав те, як вороги руйнують його місто, рідну Донеччину, — каже пані Людмила. — Невдовзі він вивіз родину на Черкащину і добровільно приєднався до штурмової бригади “Лють”. Згодом пройшов суворий відбір і вступив до підрозділу “Артан” Головного управління розвідки Міноборони. Служив на посаді старшого солдата-кулеметника. Син успішно виконував бойові завдання на острові Зміїний, в окупованому Криму та на інших напрямках. Мав позивний “Медоїд”, вибрав його сам. Андрію подобався цей звір, якого нерідко називають “найбезстрашнішим воїном дикої природи”. Мати зауважує: син любив армію, там він був на своєму місці. Не раз казав, що коли закінчиться війна, то залишиться у війську.
Свій останній бій Андрій Алєксєєнко прийняв 17 жовтня 2023 року біля села Іванівка на Харківщині. По позиції, де перебував захисник, вдарив російський танк. Він зазнав смертельних поранень. Через шквальні обстріли тіло воїна вдалося забрати лише через три дні.
Поховали 29-річного бійця у Києві, на Алеї слави Лісового кладовища. “Попрощатись із сином приїхали кількасот побратимів, — каже мати. — Усі вони наголошували, що мститимуться за Андрія доти, доки воюватимуть”.
